Горіти, але не гаснути: як запобігти вигоранню персоналу

Горіти, але не гаснути: як запобігти вигоранню персоналу

№6 ГРУДЕНЬ 2019

Ольга Шелест

 

Професії поділяють на творчі, побудовані на відрядженнях, комунікації з людьми, дослідженнях, аналізі тощо. Та є й такі, що пов’язані з постійним виконанням однотипних обов’язків. У готельному бізнесі — це покоївки, працівники рецепції, кухарі, швейцари та ін. З плином часу люди втомлюються, знижується ефективність їх роботи. Як в цих випадках зберегти якість виконання поставлених задач та вберегти співробітника від вигорання у всіх його проявах?

 

Експерти по роботі з персоналом виділяють кілька видів вигорання в роботі:

• професійне — синдром, що розвивається на тлі хронічного стресу та веде до виснаження емоційно-енергійних і особистісних ресурсів працівника. Виникає тоді, коли людина накопичує в собі негативні емоції, а позбутися їх не може. Професійне вигорання частіше відчувають працівники, професійна діяльність яких проходить в умовах нестабільності та страху втрати робочого місця. В сучасному світі до нього призводять також одноманітні та давно знайомі задачі, відсутність цікавих викликів, мотивації;

• вигорання через високий темп роботи, високу кількість поставлених задач, тобто вигорання від перенапруження — розвивається тоді, коли викликів забагато. Робота може бути цікавою для працівника, при цьому вона забирає багато часу, не залишаючи місця іншим сферам життя, особистому простору, може бути несумісною з нормальним темпом життя;

• вигорання через негативну атмосферу в колективі. Іноді навіть цікаві задачі та висока заробітна плата не можуть компенсувати напружені стосунки між колегами;

• вигорання через зневіру з різних причин у цінностях компанії, методах досягнення результату, корпоративній культурі, місії;

• вигорання нового співробітника — має місце тоді, коли нова людина в компанії починає виконувати свої обов’язки, не маючи наставника, підтримки в колективі, чітких інструкцій;

• вигорання через відсутність налагоджених процесів управління, менеджменту, чітких завдань та термінів їх виконання, підтримки та розвитку ідей співробітника;

• емоційне вигорання — синдром, що вважається захворюванням 21 століття.

 

Це явище найчастіше виникає у людей, професія яких пов’язана з допомогою іншим: психологи,соціальні працівники, лікарі, вчителі тощо. Вони обирають сферу діяльності за покликом серця, готові до навчання, постійного розвитку, цікавих задач, але через безперервність нових викликів, емоційне напруження, проблеми у комунікаціях досягають безсилля та небажання йти на роботу. Загалом досягти емоційного вигорання може будь-який працівник. Дійсно, в наш час воно заполонило всі професії. До того ж емоційно вигоріти можна не лише на роботі, а й вдома. Повного безсилля, небажання жити та діяти досягають жінки в декретній відпустці, домогосподарки, батьки дітей з інвалідністю, діти, що доглядають малорухомих батьків, тощо. Отже, синдром емоційного вигорання — стан фізичного, емоційного чи мотиваційного виснаження, при якому страждає продуктивність у роботі, виникає почуття втоми, безсоння, підвищується ризик соматичних захворювань. Так організм захищає нас від надмірних навантажень і стресів.

 

Не можна сказати, що така класифікація є незмінною та єдиною. Адже кожна сфера, кожен робочий процес має свої особливості.

 

Причини та ознаки вигорання співробітників

Що ж призводить до робочого вигорання працівників?

«Дуже багато в цьому питанні залежить від психотипу співробітника. Для емоційно чутливих людей приводами можуть стати стреси та навантаження, або ж нестача визнання успіхів і похвали від керівництва. Для амбітних — відсутність зростання та досягнення прогресу у здобутті тих кар’єрних висот, яких би їм кортіло. Для творчих — це рутинність та одноманітність завдань», — говорить Тетяна Кузнєцова, виконавчий директор всеукраїнської мережі хімчисток KIMS (м. Одеса).

 

Загалом у будь-якій сфері, в тому числі й у готельній, причини виникнення вигорання в роботі практично одні й ті ж. Дійсно, багато залежить від психотипу, віку, особливостей характеру. Інтровертам важко працювати з людьми. Емоційним, відкритим, балакучим працівникам зазвичай нелегко сконцентруватись на роботі з цифрами. Проте часто через фінансову необхідність люди погоджуються на будь-яку роботу, не думаючи про наслідки. Не забуваймо й про різні покоління. Якщо раніше в пріоритеті були стабільність, вертикальний ріст, вислуга років, то сьогодні кандидати на співбесідах все частіше виказують бажання мати гнучкий графік роботи, широке поле для розвитку, додаткові бонуси за гарно виконану роботу.

 

Лінійний персонал — взагалі окрема тема. Виконувати одну й ту ж роботу кожного дня, досить часто не маючи перспектив швидко піднятися по кар’єрних сходах, отримувати достойну винагороду за свою роботу, стати впливовою особистістю або ж просто отримати баланс між роботою та особистим життям, здатен далеко не кожен. Особливо це стосується людей з гарною освітою та амбіціями.

 

Придбати повну версію статті →