№2 Апрель 2016 | Соціальні гарантії мобілізованим: фінансові зміни для роботодавця

Якщо проаналізувати зміни до Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП), які вносилися протягом 2014–2015 рр., то можна дійти висновку, що найбільше протягом цього періоду зазнала змін стаття 119 «Гарантії для працівників на час виконання державних або громадських обов'язків». Воно й не дивно, бо з моменту видання Указу в.о. Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17.03.2014 р. працівники призвані на військову службу у зв’язку з мобілізацією є однією з вразливих верств населення, і держава дбає про них, покладаючи тягар матеріального забезпечення на себе й на іншу сторону трудових відносин — роботодавця…

 

Вікторія Ліпчанська,

шеф-редактор журналу «Кадровик light»

Так, у березні 2014 року відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення проведення мобілізації» від 27.03.2014 р. № 1169-VII, стаття 119 КЗпП була доповнена новою частиною, виходячи зі змісту якої роботодавець за рахунок власних коштів мав зберігати за мобілізованим працівником місце роботи, посаду й середній заробіток на строк не довше ніж 1 рік.

Лише зі спливом декількох місяців цей тягар роботодавця був трішечки послаблений. Тож Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» від 20.05.2014 р. № 1275-VII було знову внесено зміни до ч. 3 ст. 119 КЗпП, згідно з якими за працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року, зберігаються місце роботи, посада, і компенсується із бюджету середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, у яких вони працювали на час призову, незалежно від підпорядкування та форми власності. Виплата таких компенсацій із бюджету в межах середнього заробітку провадиться за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Крім того, дію щойно згаданої ч. 3 у її новій редакції було поширено на громадян України, які починаючи з 18 березня 2014 року були призвані на військову службу на підставі Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17.03.2014 р. № 303. І хоча сам порядок Кабінетом Міністрів України був затверджений майже через рік, роботодавці отримали, принаймні, надію, що кошти, витрачені на збереження середнього заробітку, буде їм відшкодовано державою.

 

Справді, із затвердженням постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку виплати компенсації підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятих на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, а також працівникам, які були призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період та які підлягають звільненню з військової служби у зв'язку з оголошенням демобілізації, але продовжують військову службу у зв'язку з прийняттям на військову службу за контрактом» від 04.03.2015 р. № 105 (далі — Постанова № 105) та з урахуванням змін, які були внесені до неї постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.2015 р. № 911, було значно розширено коло категорій осіб, за яких можна отримати компенсацію від держави в межах середнього заробітку працівників.

 

Відтепер до зазначених вище категорій (з урахуванням змін) належать не одні лише мобілізовані працівники, а й громадяни України, яких:

· із 18 березня 2014 року було призвано на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період;

· із 8 лютого 2015 року було прийнято на військову службу за контрактом через виникнення кризової ситуації, що загрожувала національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану;

· із 11 червня 2015 року було призвано на строкову військову службу, а також призвано на військову службу під час мобілізації, на особливий період і які підлягають звільненню з військової служби внаслідок оголошення демобілізації, але продовжують військову службу у зв’язку з прийняттям на військову службу за контрактом.

Окрім Порядку, продовжувала змінюватися й ст. 119 КЗпП. Так, лише протягом 2015 року зміни до неї вносилися 5 разів. Зокрема вони стосувалися категорій осіб, на яких поширювалися вказані гарантії, строків зберігання робочого місяця, посади й середнього заробітку, а наприкінці 2015 року знову торкнулися відшкодування середнього заробітку.

 

Читать полностью…