Тезово про бізнес-медіацію

Тезово про бізнес-медіацію

Олександр Боскін,

адвокат, медіатор

№4 СЕРПЕНЬ 2019

 

Сварки, конфлікти, непорозуміння, протистояння. На жаль, це немала частина нашого сьогодення.

 

Свободи, які дає демократія, стимулюють до активних та проактивних дій, що породжує конкуренцію. Це може призводити до конфліктів і суперечок. Будь-яка держава пропонує судовий розгляд спорів. Може є альтернатива, як зберегти баланс інтересів та не уповільнитись у розвитку чи навіть зупинитись у процесі вирішення спору? Так, є. Це медіація, яка зараз стає все більш пізнаваною

 

Медіація (англ. mediation — посередництво) — вид альтернативного врегулювання спорів, метод вирішення спорів із залученням посередника (медіатора), який допомагає сторонам конфлікту налагодити процес комунікації і проаналізувати конфліктну ситуацію так, щоб вони самі змогли обрати той варіант рішення, який би задовольняв інтереси і потреби всіх учасників конфлікту.

 

На відміну від формального судового чи господарського процесу, під час медіації сторони доходять згоди самі — медіатор не приймає рішення за них, а лише готує обидві сторони спору до аргументованого прийняття рішення. Тобто це такий інструмент і процес одночасно, коли за участю фахівця відбувається примирення сторін за їх же добровільною згодою, без залучення (втручання) держави.

 

Будь-який процес має будуватись на принципах медіації. До них відносяться наступні.

Добровільність. Кожна зі сторін добровільно обирає рішення щодо участі у переговорах і усвідомлює, що рішення може бути досягнуте тільки шляхом співробітництва. Є можливість і добровільного припинення процесу на будь-якому етапі.

Конфіденційність. Усе, що відбувається під час медіації, не розголошується ні медіатором, ні сторонами. За винятком ситуацій, коли сторони навмисно планують завдати шкоди собі чи комусь.

Щирість намірів щодо вирішення конфлікту.

Неупередженість посередника. Під час процесу медіатор не займає позицію однієї зі сторін, не оцінює їх, а рівною мірою допомагає обом. Медіатор є нейтральним відносно конфлікту (не «втягується» у суперечку), але, водночас, щиро прагне допомогти сторонам знайти найкраще для обох рішення.

Розподіл відповідальності. Сторони несуть відповідальність за прийняття рішення та його виконання, медіатор — за дотримання правил та принципів процедури.

Правомочність сторін. Сторони мають компетенцію та повноваження для участі та прийняття рішення

Неформальність та гнучкість процедури медіації — один із основних факторів діяльності медіатора.

 

Хто ж може бути медіатором, і чим медіатор відрізняється від психолога чи консультанта? Розбіжності можуть здаватися умовними, але вони розкривають «внутрішню суть» медіатора.

 

Нижченаведений список не є вичерпним, він лише вказує на важливі відмінності між роботою медіаторів і консультантів.

 

Придбати повну версію статті →