Турист приїздить до нас як гість, а залишає нас як друг, що воліє знову повернутися сюди

Турист приїздить до нас як гість, а залишає нас як друг, що воліє знову повернутися сюди

 

Інтерв'ю   |   Михайло Самойлов   |   №4 СЕРПЕНЬ 2019

 

У малому бізнесі, надто коли цей бізнес родинний, простіше приймати серйозні рішення, визначати стратегію розвитку. Водночас ніколи не можна розслаблятися, бо кожен неправильний крок може зашкодити іміджу та відобразитись на отриманні доходів. Про те, як починався сімейний бізнес з гостинності, як було обрано назву садиби, про гостей та сервіс «Академія гостинності» спілкувалася зі співвласником садиби «Золотий корінь» Михайлом Самойловим

Михайло Самойлов,
співвласник садиби «Золотий корінь»

 

Академія гостинності: Наскільки нам відомо, «Золотий корінь» — це родинний бізнес. Хто ваші батьки за фахом та чому вони вирішили започаткувати саме такий вид бізнесу?

Михайло Самойлов: Так, це родинний бізнес. Започатковували ми його разом з батьками. Мої батьки економісти за фахом, але на початку 2000-х років мама працювала в Києві директором туристичної агенції, а ми з батьком працювали в Лондоні. Із Західної України чимало людей вирушають працювати за кордон. Дехто обживається за кордоном, забирають сім’ї, а я навіть уявити собі не міг, що житиму не в Україні. 2005 року повернувся додому. Почав займатися різними видами діяльності. Працював продавцем у магазині — торгував віниками, сріблом, восковими свічками, вирощував печериці. А в січні 2007 року викупив колибу (приміщення для кафе в гуцульському стилі). І все! Я одразу збагнув, що це моє. Батьки повернулися також — мама з Києва, а тато з Лондона. Почали працювати над розвитком власної приватної садиби.

 

АГ: Розкажіть, будь ласка, з чого все починалося та чому така назва садиби?

М.С.: Золотий корінь (родіола рожева) — це рослина, що росте високо в горах, на скелях. Коріння обплутує камінь і живиться вологою з цього каменя. Рослина має надзвичайні властивості надавати силу людині. Це, так би мовити, карпатський жень-шень. Коріння може роками перебувати поза ґрунтом, а коли його висадити за сприятливих умов, воно проростає знову. Хотілося дати садибі таку назву, щоб вона була відповідною до нашої мети. Гості сюди приїздять, і в нас вони відновлюють свої життєві сили.

До того ж на основі золотого кореня готуємо чудову настоянку, а хто куштував — неодмінно відчував приплив енергії. Особливо помічна настоянка для чоловіків. Гуцули називають цей корінь «чоловіча підойма».

 

АГ: Будь-який бізнес на старті потребує певних інвестицій — як вирішували це питання?

М.С.: Певна річ, слушна справа починається із мрії, на яку знадобляться кошти. Я навчався в Лондоні рік, а потім там три роки працював, тому мав власні збереження. Допомогли зі значною сумою і мої батьки.

 

АГ: У який період у вас найменша кількість гостей? Що пропонуєте в цю пору? На яку кількість гостей розраховано комплекс?

М.С.: Міжсезонням у Карпатах є жовтень та березень. О цій порі полюбляють приїздити шанувальники екстриму — мотоциклісти (різні), автолюбителі на джипах. Організовуються поїздки в гори. Попри те що дещо небезпечно, проте захоплююче.

 

АГ: Яка «географія ваших гостей» — з яких регіонів України приїздять?

М.С.: До нас приїздять гості з різних куточків України. Навіть складно визначити — звідки більше. За час існування «Золотого кореня» нас відвідали гості з усіх областей.

 

АГ: Наскільки гнучкі тарифи на проживання? Як вони змінюються протягом року?

М.С.: Тарифи на проживання залежать від вартості газу та електроенергії. Зараз вони надто високі для підприємців. Але ми намагаємося завжди узгодити оплату з гостями. Якщо люди звертаються з проханням про знижку, то знаходимо компроміс. Адже для проживання у приватній садибі ціни не фіксуються, а пропонуються. Однак завжди, залежно від сезону та кількості діб, на яку гість бажає тут зупинитися, треба враховувати ту мінімально вартість, за межею якої будемо працювати в збиток. Тому цей показник враховуємо постійно.

 

АГ: Скільки часу знадобилося для виведення бізнесу на позначку прибутковості?

М.С.: Про прибутковість ще зарано говорити, тому що всі гроші вкладаємо в розширення готелю, в реконструкцію, в спорудження майданчиків дозвілля. Сучасний гість дуже вимогливий, а отже, стимулює нас постійно рухатись вперед та щосезону створювати дедалі цікавіші умови.

 

АГ: У відгуках я натрапив на таку фразу одного з гостей: «Кормят очень вкусно, как на убой». Хто готує?

М.С.: Готую я особисто. Навчався цій справі у Віденському центрі ресторанного бізнесу та гостинності «Модуль», працював у різних ресторанах Лондона. Дуже полюбляю готувати. Мої дідусь та батько бездоганно готували, що й передалося мені та братові.

 

АГ: Чим приваблюєте гостей щодо сервісу, послуг, ресторану, подарунків, знижок тощо?

М.С.: Як правило, якщо заїжджає група, то кожного одинадцятого ми приймаємо безкоштовно. Під час заселення звертаємо увагу на те, коли у гостей день народження. Якщо він припадає у дні перебування в нас, іменинник обов’язково отримує подарунок.

 

АГ: Розкажіть про портрет свого гостя: вік, стать, соціальний статус, сімейний стан, рівень доходу.

М.С.: Це цілком різні люди (посміхається). Родини з дітьми, молодіжні компанії, групи спортсменів, танцювальні колективи тощо. Узагальнити дуже складно. Приїздять гості і з мінімальним рівнем доходу. Щоби не образити гостя, завжди йдемо на поступки і знижуємо оплату до того рівня, скільки людина може заплатити за відпочинок.

 

АГ: Які канали продажів найбільш ефективні для вашого готелю — майданчики бронювання, відділ продажів, реклама в інтернеті, чи ба навіть «сарафанне радіо»?

М.С.: Для нашої приватної садиби найефективніша реклама — «сарафанне радіо». Саме тому кожному гостю ми приділяємо максимум уваги та турботи.

 

АГ: Чи є проблема з кадрами, скільки загалом працівників обслуговують комплекс?

М.С.: Здебільшого тут задіяна наша родина, хоча є і наймані працівники. З кадрами ніколи не було проблем. Коли працівникові оплачуєш його працю належним чином, то й проблем з кадрами не матимеш.

 

АГ: В інтернеті сторінка «Золотого кореня» досить інформативна та містить цікаві світлини. Хто займається нею та чи просуваєте свої послуги в соцмережах і яким чином?

М.С.: Сторінкою займається мій брат Олександр, хоча в нього є власна основна робота, проте він завжди допомагає. Хай там що — та все ж родинний бізнес. Тому коли потрібно, в нас кожен член родини може замінити іншого.

 

АГ: Що треба робити, аби гостям було комфортно, щоб вони приїжджали постійно?

М.С.: Звичайно, гостей потрібно чимось постійно дивувати. Тому надважливими моментами є якість обслуговування, смачна кухня, насиченість програми відпочинку. Тобто гостям має бути комфортно, ситно і щоб вони не нудьгували. Тільки тоді відпочинок стане неперевершеним, переповненим безліччю вражень. Турист приїздить до нас як гість, а залишає нас як друг, котрий воліє знову повернутися.

 

АГ: Будь-які реконструкції, реновації потребують коштів. Як вирішуєте цю проблему — власним коштом чи берете кредити?

М.С.: Тільки власним коштом. Заробляємо і вкладаємо в розширення, поліпшення…

 

АГ: Чи маєте супутні види бізнесу або плани щодо їхнього започаткування?

М.С.: Моя мама очолює туристичну агенцію і вона доправляє туристів у різні куточки світу. Туризм — це надзвичайно цікава і багатогранна галузь. Скажімо, хотілося б мати своїх коней, щоб здійснювати кінні прогулянки, хотілося б мати власні квадроцикли та джипи, щоб організовувати поїздки в гори. Є чудовий маршрут до давнього австрійського кордону.

 

АГ: Що ви найбільше поціновуєте в гостях?

М.С.: Найбільше подобається , коли турист допитливий і хоче не тільки піти в гори, але й пізнати побут гуцулів, поспілкуватися з місцевими мешканцями, послухати легенди, відвідати музеї. А гуцули — це надзвичайно талановиті люди. Є багато приватних домашніх музеїв, де можна ознайомитися з побутом місцевих жителів, є музей грибів, музей коренепластики тощо. Коли наші гості долучаються до цього життя, то їдуть з багажем вражень, безліччю цікавих світлин і вони знову хочуть сюди завітати.

 

АГ: Чи є у вас розваги для рибалок?

М.С.: Наша садиба розташована в передгір’ї Карпат, біля нас протікає маленька гірська річечка з чудовими водоспадами. Є два озерця, де можна порибалити. Є приватні ставки, де вирощують форель і можна її самотужки виловити, відповідно оплативши за певну вагу улову.

 

АГ: Чи бувають у вас іноземці, з яких країн та чим їхні вподобання відрізняються від уподобань українців?

М.С.: Звичайно, приїжджають туристи з різних країн, навіть були з Мексики та Бразилії. Найбільше запам’яталася група з Нідерландів. Це були молоді люди, але з вадами зору. До кожного з них був прикріплений «помічник», який допомагав рухатися в просторі та інформувати побачене. Але вони хотіли все відчути самостійно. Скажімо, на жінці, яка розповідала їм про виготовлення ліжників і була одягнена в гуцульський стрій, вони обмацували кожну деталь одягу — від постолів, капців до вишиваної сорочки. А коли я організував для них майстер-клас з приготування шашлику, то кожен підходив до мене, щоб відчути, що таке шампур, як нанизувати м’ясо, як готується страва на відкритому вогні. Дівчата з кухні плакали в куточку, я сам ледь стримував сльози. Ці туристи приїхали за державною програмою. У нашій країні таких людей теж чимало, проте вони не те що не мають можливості поїхати за кордон, а навіть не можуть подорожувати своєю країною. Боляче...

 

АГ: Що для вас було найбільш приємним у вашій роботі за останній рік?

М.С.: Допомога сина. Йому шостий рік. А він вже усвідомлює, що коли багато туристів, ми працюємо всі. Починає допомагати: ліпимо разом варенички, збираємо трави на чай, вирушаємо по гриби.

 

АГ: Який автомобіль використовуєте в господарстві? Яке, на ваш погляд, найбільш універсальне авто для заміського комплексу?

М.С.: Єдине авто — «Ніссан Альмера». Трудяга!!! З нами пройшов, так би мовити, «і Крим і Рим», від перших кілометрів і донині. Що тільки ми не перевозили на ньому… Щоденні поїздки по нашому бездоріжжю, звичайно, вплинули на стан автівки, але наш «Нісанчик» допомагає нам і зараз. У горах неодмінно потрібен позашляховик.

 

АГ: Які плани ви б хотіли реалізувати в 2019 році?

М.С.: Маємо намір збудувати баньку з чанами (чан з гарячою та чан з холодною водою).

 

АГ: Що на сьогодні заважає такому бізнесу, як ваш? Що насамперед потрібно змінити для його покращення?

М.С.: Дороги і мости. Такої руйнації доріг немає в жодній країні, певно. Туристи зараз хочуть не тільки сервісу на місці, а й зручно і безпечно доїхати до бази відпочинку.

 

АГ: Якщо трішечки помріяти… Коли б з’явилася можливість здійснення одного, будь-якого бажання — що хотіли б реалізувати ?

М.С.: Авжеж, мрії є… Головна — мир у нашій країні. Хочу, щоб гості приїжджали відпочивати з легким серцем, ділилися радістю буття. Хочу, щоб розмовляли між собою не про війну, не про бездарне наше державне керівництво. Хочу, щоб ділилися враженнями про красу Карпат, про гуцулів, які тут живуть, про їхні звичаї, традиції, обряди, побут. Щоб трішки Гуцульщини лишалося в кожному серці, і люди хотіли знову сюди приїхати.

 

Інтерв’ю підготував

Олександр Ганієв